|
vika
|
Дата: Пятница, 03.05.2013, 12:47 | Сообщение # 1 |
|
Мыслитель
Группа: Проверенные
Сообщений: 102
|
Прострочений квиток (притча)
09.01.2013 00:21
Якось уві сні я бачив картину цікаву,
І вам передати історію хочу по праву,
Що Слово Господнє по істині всім надає,
Адже все побачене — з неба, ніяк не моє.
Наснився Бориспіль, диспетчер, літак, термінал,
Детектор металу, секюриті, ближній канал.
Побачив кравчучки у сні та валізи широкі,
На мить без людей залишились самі, одинокі.
Прострочений поруч лежав там квиток із дірками,
Подумавши трохи, піднявся з глибокої ями.
І став біля себе багаж весь збирати,
Промову вагому надумав присутнім сказати:
«Шановні добродії, ближче усі підійдіть,
Важливі я речі скажу вам, а ви розсудіть.
Належить бо першість одному із нас доручити,
Йому, як цареві, будемо всі вірно служити!
Ми сядемо зараз у Боїнг красивий, новий,
Насправді безпечний, в повітрі доволі стрімкий.
Піднявшись угору, відчуємо легкість польоту,
Штурвал довіряємо асу — живому пілоту.
Ну хто як не я, досі право польоту дає,
Пропустить на борт, та ще й місце зручне надає?
Звертаюсь до вас я, широкі, поважні валізи,
Хто право дає вам побачити море, круїзи?
Хто в хмари високі за кілька хвилин підіймає,
І в місці призначення трапи мерщій підганяє?
Міцні рюкзаки, у списку ви також присутні,
Для вас піджену вантажівки сучасні, могутні.
Команду віддам — завантажать у гарний літак,
Потужний двигун не запустять без мене ніяк!
Вам гідом я стану, покажу сади, піраміди,
Відомі місця мальовничі, країни-сусіди.
Кравчучки класичні, про вас я також пам’ятаю,
Легенду часів — «Кукурузник» старий замовляю.
В Жуляни за гривню — подякуйте щедро мені,
Дніпро вам покажу та київські схили круті!
Шановні, у цьому заслуга велика квитка,
Ви бачите? Всюди моя лиш присутня рука!
Здається простий папірець? Та насправді я — сила!
Мов той імператор, погляньте, бо маю вже крила.
Ось так наш герой всім вагомість доніс у словах,
Присутні заслухались, дехто сказав навіть: «Ах!
Які заперечення? Першість по праву тобі!»
Усі одностайно: «Квиток переміг в боротьбі!»
Десь кроки почулись — людина до гурту ішла,
Всіх страх охопив, що й душа аж у п’ятки сповзла.
Розбіглися швидко, квиток лиш один залишився,
Тремтячи від страху, відважний у трубку скрутився.
Стрункий охоронець квиток той з підлоги підняв,
За кілька секунд він оглянув його і сказав:
«Прострочений місяць вже!» Вкинув мерщій у смітник,
У холі далеко суддя справедливий десь зник.
Як часто квитку із дірками ми, друзі, подібні,
Привласнити славу, що Богу належить, всі здібні.
Промову доносим, ораторські здібності маєм,
І слави людської в талантах Господніх шукаєм.
Дірки у квитку — це той гріх, що кидає додолу,
Без віри ми знову проходим адамову школу.
Під тиском спокус наше серце Господь відкриває,
Очистити зло, беззаконня із храму бажає.
Давайте, о любі, не словом себе прославляти,
Доволі нам першість та славу в служіннях шукати!
Хай справи смиріння крокують попереду слів,
Спаситель чинити нам так у Письмі заповів!
Він заповідь дав нам, щоб бути останнім, слугою,
Роздати себе та ще й стати рікою живою.
О ви, християни, Бог взяв вас у спадок святий,
Щоб приклад надати для грішного світу живий!
Нам дано із неба дари, відчуття та ідеї,
Давайте служити від серця для Церкви цієї.
Я справу Господню підняти усіх закликаю,
Цього в повноті досягнути з любов’ю бажаю.
Подумайте: скільки це Господу буде приємно,
Що церква із гідністю служить, з повагою, чемно.
Яка радість Богу, що зібрання все в спільноті?
А діти Його всі чутливі, активні, живі!
Вже ниви колосяться білі, готові до жнив,
Кому, як не нам, працювати Господь доручив?
Покірні серця — це скарби, що Спаситель шукає,
І справу небесну Він з радістю їм довіряє.
|
| |
| |
