Коли на волю проситься сльоза,
Зника останній промінець надії,
//Коли душа від болю зарида,
Ти притулись до серденька Марії. //
Згадай, якого болю завдавав
Пригнічена гріхом черства людина,
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо через нас розп’яли її сина.
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо я і ти розп’яли її сина.
Як прокрадеться сором, мучитиме страх,
Наважся хоч би поглядом зустрітись.
//Ти не побачиш докору в очах,
Лишень Бог може так тебе любити. //
Відтоді як повстав гріх на любов
Людина прагне в світі панувати,
//Якщо ти хочеш бути так, як Бог –
Навчися так любити і прощати. //
Навчися так любити і прощати...
