Мов бідна, немічна стеблина крізь камінь пнеться до життя
Я зламані складаю крила, мети не бачу й майбуття,
Здається, що нема надії, душа гріху піддатись хоче,
А ніжний голос той шепоче: «Зцілить Бог душу, тільки вір!»
Зцілить Бог душу, тільки вір, і образ свій в тобі відтворить,
Камінне серце перетворить, зцілить Бог душу, тільки вір!
Як хоче Він життя твоє, змінити дитиком ласкавим,
Щоб темний світ враз став яскравим, зцілить Бог душу, тільки вір!
Для Господа усе можливо, але страждаю зараз я,
І звідусиль важке каміння, шлях закриває до життя,
Зів’яну я у цій долині, я сумнівам піддатись хочу,
А ніжний голос той шепоче: «зцілить Бог душу, тільки вір!»
Повірю, може допомога, прийде, бо я ж іще жива,
Як раптом хмари небо вкрили, і дощ пішов, жива вода,
В родючий грунт перетворила жорстке каміння навкруги,
Росту я, квітну й небо бачу, душа живе, сміється, плаче.
Зцілив Бог душу, бачу я, на Нього хочу бути схожа,
Й надалі вірю допоможе, зцілив Бог душу, бачу я,
Як дивно він життя моє змінив враз дотиком ласкавим,
І темний світ враз став яскравим, зцілив Бог душу, бачу я!
