|
Как Вы пришли к Богу?
|
|
|
VeD
|
Дата: Пятница, 21.10.2011, 09:40 | Сообщение # 1 |
|
Разумный
Группа: Администратор
Сообщений: 685
|
Как Вы пришли к Богу??? Как долго Он к тебе стучался???
Се стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему и буду вечерять с ним и он со Мною.” (Откр. 3:20)
|
| |
| |
|
Татьяна:))
|
Дата: Воскресенье, 13.11.2011, 12:39 | Сообщение # 2 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 2
|
Я пришла к Богу благодаря мужу музыканту.В Боге с 1996г. 
|
| |
| |
|
Оля
|
Дата: Суббота, 19.11.2011, 16:21 | Сообщение # 3 |
|
Прохожанин
Группа: Пользователи
Сообщений: 3
|
Я пришла к Богу через интернет) случайно увидела у девушки на страничке информацию про церковь.
|
| |
| |
|
HelgaMaslova
|
Дата: Понедельник, 21.11.2011, 15:01 | Сообщение # 4 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 16
|
я пришла к Богу, когда мне было 11 лет, тётя пригласила и мне понравилось, в 15 приняла водное крещение,в 19 вышла замуж и приняла служение регента, а муж служение дьякона, сейчас трудимся для Любимого Друга.
|
| |
| |
|
лютеранин
|
Дата: Вторник, 27.03.2012, 23:43 | Сообщение # 5 |
|
Прохожанин
Группа: Пользователи
Сообщений: 5
|
я пришел к Богу,Нет Он меня сам привел к себе вот Бог привел меня в Церковь свою=)))) ну плюс друг был помощником Божьим.. вот сейчас кажись 2 года хожу в Церковь и молюсь и все делаю как лютеранин и христианин-)) Бог это есть Любовь и Истина вечной жизни=))
|
| |
| |
|
ukrainochka
|
Дата: Понедельник, 23.04.2012, 15:39 | Сообщение # 6 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 11
|
Quote (лютеранин) я пришел к Богу,Нет Он меня сам привел к себе вот Бог привел меня в Церковь свою=)))) ну плюс друг был помощником Божьим.. вот сейчас кажись 2 года хожу в Церковь и молюсь и все делаю как лютеранин и христианин-)) Бог это есть Любовь и Истина вечной жизни=))
да...слава Богу за то, что ты все же пришел к нему. А чем отличается лютеранин от христианина на твой взгляд?
|
| |
| |
|
Glossy
|
Дата: Пятница, 11.05.2012, 15:10 | Сообщение # 7 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 5
|
Меня Бог привёл через девушку с училища, где мы учились. Меня очень удивило в ней то, что она не одолжила мне денег на сигареты, сказав, что на сигареты она не даёт, т.к. верит в Бога и ходит в Церковь, и пригласила меня на служение. Но на тот момент я не пошла, а встретилась с ней после учёбы, где-то через год. На тот момент у меня были уже проблемы со здоровьем и накалённая ситуация в семье. Я побежала на служение!!! и с тех пор не пропускаю ни одного служения(по не уважительным причинам), служу в прославлении! Слава Богу за Татьяну( зовут эту девушку), молюсь и о ней, т.к. она отошла от Бога, но я верю, что Господь вернёт её! Слава Богу за Его милость к нам! 
|
| |
| |
|
лютеранин
|
Дата: Суббота, 28.07.2012, 13:21 | Сообщение # 8 |
|
Прохожанин
Группа: Пользователи
Сообщений: 5
|
ukrainochka, нет не чем не отличается=)) мы все Дети Бога=)) и мы все Христиане!!!=)))а так это просто конфеция=)) если я не ошибся если да то простите=))Братья и Сестры=))Спасибо Украиночка=)) да Слава Слава Слава Богу Отцу и Христу=)) 
|
| |
| |
|
Prestige
|
Дата: Суббота, 28.07.2012, 20:14 | Сообщение # 9 |
|
Прохожанин
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
|
А меня просто Иисус помиловал, и воскресил из мёртвых после очередного геройского поступка
|
| |
| |
|
vrurak85
|
Дата: Вторник, 28.08.2012, 11:40 | Сообщение # 10 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 3
|
Я покаялась в первый раз в 12 лет,но не осознавала всей серьезности!
Затем я вышла замуж в 19 лет и волна Божьей милости пришла в мою семью через брата моего мужа!!!
Я раньше существовала,а не жила!Все люди одиноки без Бога!!!Уверяю Вас!!!Но тот,кто познал Божью любовь - никогда больше не будет одиноким!!!
Я так благодарна Богу,что Он был терпелив ко мне и ждал...ждал...ждал...Я не одинока теперь!У меня прекрасный муж,замечательная дочь и вот-вот родится еще один малыш :D
Наш Бог Удивительный,не так ли,друзья?!?!
|
| |
| |
|
Левиточка
|
Дата: Среда, 05.09.2012, 21:36 | Сообщение # 11 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 6
|
Я родилась в семье христиан, но когда мне было 12 лет мои родители оставили церковь и я сполна зачерпнула мирскую жизнь.... В 16 лет у меня уже была куча проблем, разочарование в жизни, в людях, дипрессия, мне не хотелось жить, не покончила с жизнью только потому что носила под сердцем ребёнка и думаю всё же был страх попасть в ад.... Меня посещали мысли вернуться в церковь, но мне было стыдно... И я начала вопиять к Богу, я молилась по ночам и плакала...В один прекрасный день ко мне пришла моя подружка с которой я когда-то училась курить и пить, к тому времени мы с ней не общались уже несколько лет... и вот она мне говорит что ходит в церковь и приглашает меня пойти вечером на домашку, в тот же вечер я покаялась... Когда моему сыну было 2 года - я вышла замуж за замечательного человека из нашей церкви - теперь у нас уже трое детей, я служу прославлением в домашней церкви) Я благодарю Бога что он нашёл меня и вырвал из лап дьявола... Слава Господу!!!!!!! Он достоин всей славы и всей хвалы!!!
|
| |
| |
|
Lena@
|
Дата: Пятница, 07.09.2012, 22:29 | Сообщение # 12 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 8
|
12 лет назад одна женщина подарила мне на день рождения Новый Завет.Когда она дарила мне её, то сказала:
-Я знаю,что рано или поздно ты прийдешь к Нему.
Тогда я взяла её, открыла, но к сожалению прочитала 5 строчек и мне ничего не было понятно в ней.После этого прошло много времени, я переехала в другой город, вышла замуж.2 года назад я обнаружила, что эта книга лежит у меня дома. Открыв её, я поняла, что не могу оторваться от неё.Потом через время я покаялась.Сейчас я счастлива, что Господь призвал меня к Себе!
|
| |
| |
|
ВикаВиктория
|
Дата: Четверг, 08.11.2012, 18:41 | Сообщение # 13 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 1
|
Отак, обертаючись назад дійсно розумієш, що є за що дякувати нашого Господа! Велика милість Його в нашому житті! Ось про таку милість я і хочу засвідчить для слави нашого Господа, та для нашого спільного назіданія.
Я росла у віруючій сім’ї, і тому змалку знала про Бога, ходила в служіння з батьками, які старалися виховувати та наставляти мене, та мого молодшого брата, так як учить Слово Боже. Поки була меншою було цікаво ходити на служіння, була та дитяча віра та щирість. Так коли стала підростати почав манити цей світ. Все більше мені хотілося бути такою як всі, не відрізнятися від інших дітей. І чим ставала старшою, тим більше я туди заглядала. Через деякий час я почала тікати гулять,на дискотеки, та так щоб не знали про це батьки, так як вони мені цього не дозволяли. Але все таки якийсь страх в мене ще був присутній. Майже кожного разу, перед тим як втекти гуляти, я ставала помолитися, щоб Господь мене оберігав, а також щоб про це не дізналися мої батьки. Я просила Бога, що нехай краще допустить у моєму житті так, щоб я сама зрозуміла і пізнала, що це не правильно. Така молитва була у мене стандартною. І Господь допустив… Якийсь час так продовжувалося, батьки нічого не знали. Я по неділях, як і раніше була в служінні, а свій вільний час проводила у веселих компаніях та на дискотеках. Але з часом, такий образ мого життя почав відбиватися на моєму характері. Все частіше у сім’ї почалися сварки. Мене вже не влаштовувало те, що батьки змушували ходити мене на служіння, вдягатися так як подобає християнці, і взагалі багато чого мені не дозволяли, так як я тоді рахувала. Мені ж хотілося жити так як я хочу і вважаю за потрібне. Зрозуміло, що цього мені ніхто не дозволяв, і тому були в сім’ї часті сварки.
Так продовжувалося до тих пір, поки я не поїхала на навчання у м. Київ. Звичайно, цей світ відкрив мені свої обійми, в які я з радістю впала. Я потрапила у веселу компанію, сама також була «не робкого десятка». І моє життя закрутилося. Все, що мені дома не дозволяли – все те я брала в повній мірі, коли вирвалася з дому. Мені подобалося моє життя. Про Бога я майже не згадувала. Стосунки з рідними також були дуже натягнутими. Декілька разів у місяць я приїзжала додому, та пересварившись з батьками знову їхала до Києва. І знову друзі, знову веселі компанії. Що залишалося робити моїм батькам? – Тільки молитися. – Що вони і продовжували робити. Слова настанови на мене не діяли. Я кричала, що ніколи віруючою не буду, і в служіння ніколи в житті не піду. Та чув Бог ті слова…
Через деякий час я поступила на навчання в університет. Змінила своє місце проживання. Старі друзі якось само собою розсіялися. З’явилися нові друзі, нові пропозиції. Знову веселе життя. Я почала помічати, що цей світ мене все більше і більше затягує до себе. Я ставала ніби то залежною від нього. Хотілося бути такою як і всі. Такою я і була. Нічим від других я не відрізнялася. Деякий час мене задовольняло таке моє життя. Але, згодом, я помітила, що по ранкам мені не хочеться прокидатися. Тільки я відкривала очі, як з’являлося почуття відчаю, пустоти, незадоволення своїм життям. Я не могла зрозуміти, що робиться. Чому так? Що мені ще не вистачає? Тоді я ще не розуміла, що це Бог почав Свою роботу з моїм грішним серцем.
Вже тоді у мене були віруючі подруги, які говорили, що мені потрібно іти в служіння, молилися за мене. І я почала іноді з’являтися на служіннях. Плакала, просила у Бога пробачення за свої гріхи, обіцяла що більше не буду. Але поверталася додому і знову починалося старе життя. Я не мала сили відмовитися від того, що пропонує мені цей світ, та і не хотіла.
Через деякий час до почуттів відчаю та пустоти приєдналося почуття страху. Я боялася, що в любий момент може прийти Христос і я попаду в ад. Чомусь раніше цього страху в мене не було. Тепер же він переслідував мене. Задоволення від свого життя і від цього світу я вже не отримувала. Мені потрібний був душевний спокій, якого я ні чому не могла знайти. Я почала замислюватися над тим, що мені потрібно вийти покаятися – і тоді буде спокій. Так я думала на той час.
І ось, в один з недільних днів, я прийняла рішення в своєму серці, що зранку поїду на служіння у свою рідну Церкву, а вечором поїду у другу церкву, на Кар’єрній – і там вийду на покаяння. Там мене ніхто не знає, так буде легше. Так думала я, але Бог зробив по-Своєму! Коли я вранці приїхала на зібрання, до мене підійшов пресвітер нашої церкви, Адам Іванович і попросив вийти поговорить. Коли ми вийшли то він сказав мені такі слова: «достав мені таку радість – вийди сьогодні у нас на покаяння». І це говорила людина, яка нічого не знала про мої наміри вийти покаятися у чужій церкві! Але про це знав Бог і не допустив цього. Я, звичайно, здивувалася. Але, подумавши, вирішила що мабуть така воля Божа, а врешті-решт, яка різниця де каятися – був би спокій на серці.
І ось закінчення служіння, А. Іванович робить призив, дивлячись на мене… Я виходжу на перед, за мене моляться, благословляють, вітають. Але щирого покаяння в мене тоді не було. Згадуючи, мене дивували мої слова, які я тоді сказала. Не було слів покаяння, я лише просила щоб Бог допоміг мені залишиться вірною Йому. І в майбутньому Бог не один раз провіряв мою вірність!
І ось я покаялася… І в моєму житті нічого не змінилося. Я продовжувала жити так, як жила і до покаяння. Лише на деякий час прийшов душевний спокій – я ж покаялася! Але з часом повернувся ще більший страх. Да, я покаялася, але хто я у цій Церкві? Я не являюся її членом. А тим більше і далі живу гріховним життям. Коли прийде Ісус, то такі як я залишаться на землі, не будуть з Ним. А якщо не з Ним, то куди? – Одна дорога – в ад! А я дуже боялася попасти туди!
І знову душевні страждання – тепер набагато більші ніж раніше. І я приймаю рішення прийняти водне хрещення. Я записалася на курси по підготовці до В.Х. На мій подив мене допустили. До самої останньої хвилини я думала що мене не допустять до хрещення, що Бог якось відкриє мої корисні наміри: прийняти водне хрещення щоб отримати душевний спокій. І все. Нічого міняти в своєму житті я не збиралася, мене все влаштовувало. Своїм батькам я навіть не повідомила, що вступаю в завіт з Богом. Я не вважала це важливим. Я ж збиралася жити так як жила і раніше – тож для чого їм про це взагалі говорити. Моя гордість не давала сказати їм про це. Мені було соромно, що все-таки переміг Бог, що Він почав зі мною Свою роботу, хоча до кінця я цього ще не усвідомлювала.
Але батьки все-таки дізналися. Мама на той час лежала у м. Києві у лікарні, після інсульту. І наш служитель, брат Павлік, подзвонив до неї запитати як здоров’я, як справи, а заразом і привітати з тим, що дочка вступає в завіт з Богом. Мама, звичайно, здивувалася, але і дуже зраділа! Вона подзвонила до мене щоб привітати, а мені не хотілося чути тих слів, що вона говорила. Я не відчувала радості. Я приймала водне хрещення не тому, що хотіла, а тому, що другого виходу не бачила. Не зважаючи на мої бажання Бог робив Свою роботу.
І ось цей день настав. Білі одежі, посмішки на вустах та радість в серцях. Радість, якої я, на жаль, не відчувала. Я виходжу з води з думкою, що на кінець-то спасенна, можна спати і жити спокійно. В душі було ніби полегшення – я зробила все, що могла, щоб отримати душевний спокій. І я його отримала.
Нічого в моєму житті не змінилося. Я продовжувала жити так, як і раніше жила. Девчому я могла себе обмежити, але в загальному я не вважала за потрібне щось міняти у своєму житті, мені подобалося так жити. Я відчувала гордість, що я спасенна, і разом з тим живу як мені подобається.
Але так довго продовжуватись не могло. Бог говорить у Своєму Слові, що не можливо служити двом господам… Так було і в моєму житті. Я відійшла від Бога. В якийсь момент мого життя я ще могла зупиниться, зробить вибір: або Бог, або цей світ. Але я не зупинилася, я вибрала цей світ! І тоді коли я зробила свій вибір, я раптом зрозуміла і побачила, що я втратила. У мене ніби відкрилися очі, я реально побачила в якому я знаходжуся положенні, і що мене тепер більше ніж коли-небудь жде ад! Я побачила що Бог давав мені можливість, і не один раз, поміняти своє життя, але я не хотіла. Я побачила ту велику милість Божу яку він мені являв, і яку я так не оцінила! І тоді прийшло покаяння… справжнє покаяння!!!!! Я кричала до Бога, я умоляла Його щоб Він дав мені ще один шанс, щоб простив мене, щоб помилував. Я говорила Йому, що тепер я все розумію, що тепер уже все буде по-другому, що тепер я хочу Йому служить. Більше нічого я не хотіла. З кожним днем я все більше і більше бачила від чого я відмовилася і на що проміняла своє життя. Я постійно просила в Бога пробачення, майже постійно плакала. Я почала цінити те, що вже було втрачено. Але все-таки я надіялась на велику милість Божу і продовжувала просити милості у Бога, просити пробачення, каятися.
Але Бог не спішив. Крок за кроком Він робив Свою роботу над моїм серцем. Він міняв моє життя. Я хотіла бути в мирі з Богом і мені приходилося смирятися і покорятися Його волі. Було тяжко залишати ті речі з мого життя без яких я його раніше не уявляла. Але приходилося робити вибір. Бог постійно давав перемогу. Можливо не відразу, можливо поступово, але з Божою допомогою я залишала все те, на що вказував Бог, чого Він не хотів бачити у моєму житті. Так, поступово, Бог продовжував очищати моє серце і моє життя від терн гріха. Да, було дуже боляче, було невимовно тяжко, часто опускалися руки, здавалося що уже не під силу боротися і взагалі так жити. Постійно була боротьба, постійно потрібно було робити вибір. Але люблячий Господь ні на секундочку не залишав мене одною. Його Рука завжди була наді мною. Я це бачила і відчувала. Коли закінчувались сили Він Сам підтримував і утішав, як ніхто не зумів би утішити. І те, що батьки у свій час не змогли зробити лозиною та ремнем – Господь робив Своєю любов’ю. Так продовжувалося майже рік.
Та настала та хвилина, коли я відчула, що я прощена!!! Господь помилував мене! Яка то була радість, словами не передати! По справжньому Бог дав мені душевний спокій і впевненість у тому, що я дійсно спасенна! Що я дійсно буду з ним у небі, і що з Його руки мене ніхто ніколи не забере і не вкраде! Алілуйя!!! Дійсно, велика милість Божа у моєму житті.
Тепер я не уявляю свого життя без Бога, без моїх дорогих братів та сестер, без молоді, без служінь! І всім хочеться сказати – шукайте Господа, від всього серця шукайте! Лише у Нього є душевний спокій, радість, у Його руці наше майбутнє і все наше життя!!! А те, що пропонує цей світ – там немає правди, немає справедливості. Лише обман та жорстокість! Повірте мені – я там була, і нічого доброго я там не побачила.
Хай буде прославлено ім’я нашого Господа в наших серцях і у нашому житті!!!
Амінь.
|
| |
| |
|
Sonya_Golubeva
|
Дата: Пятница, 04.01.2013, 12:05 | Сообщение # 14 |
|
Ученик
Группа: Проверенные
Сообщений: 61
|
Привет всем! Я родилась в христианской семье. То, что я родилась, было огромным чудом, потому что врачи сказали, что у меня водянка головного мозга и маме нужно было делать аборт. Но Бог чудом исцелил меня по Своему обетованию!!! Слава Ему за это! Теперь я всегда помню, что Он сделал в моей жизни и рада рассказывать всем людям о Его силе исцеления!
|
| |
| |
|
деточка
|
Дата: Пятница, 11.01.2013, 02:01 | Сообщение # 15 |
|
Прохожанин
Группа: Пользователи
Сообщений: 2
|
а я пришла пока только в церковь, но мне там нравиться. в церкви я доверяюсь, там вера моя открыта и все хорошо. но дома вера еще слаба(( иногда бывают сомнения (когда истории начитаюсь). молюсь чтоб бог дал мне разума, открыл мое сердце, чтоб вера моя была сильна и никогда не было сомнений. пришла в церковь ради сына с дочкой. не хочу чтоб они были как я в юности, я их очень люблю и желаю лучшего понимания жизни, чем такого как у меня в юности было. если бы я раньше узнала про бога, то избежала бы многих дурных поступком и неправильных путей. но слава богу! все плохое уже в прошлом, а сейчас с богом я очень счастлива. у меня в семье все хорошо. сынуле очень нравиться церковь, рассказы про бога, песни. постоянно просит почитать ему про бога, для себя бы я может и поленилась читать, но если ребенок просит... это святое!
|
| |
| |
|
Sonya_Golubeva
|
Дата: Пятница, 11.01.2013, 08:33 | Сообщение # 16 |
|
Ученик
Группа: Проверенные
Сообщений: 61
|
классно! Бог действует!
|
| |
| |
|
almas
|
Дата: Суббота, 12.01.2013, 17:05 | Сообщение # 17 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 12
|
ЛИЧНОЕ СВИДЕТЕЛЬСТВО
1) Каким я был до Христа.
2) Как я узнал и принял Иисуса.
3) Как изменилась моя жизнь в Боге.
1. До Христа я был очень закомплексованным человеком. В школе я был “белой вороной”, т.к. не умел общаться, и поэтому у меня не было друзей. Даже дома, если кто-нибудь приходил к нам, я прятался в своей комнате. В общем, рос домашним мальчиком. Можно сказать, жил в “клетке”, как в тюрьме. И, конечно же, я страдал от этого, но ничего не мог поделать. После развода родителей бросил учёбу в университете и испортил отношения с мамой. На месяц пропал из дома. Порой приходили мысли о самоубийстве.
2. В Иисуса я уверовал через родную тётю, когда учился в 10-м классе. Однако в суете всё это быстро забылось. По-настоящему стал христианином в октябре 2004г., когда пришёл в церковь “Благодать” города Усть-Каменогорска. Здесь я настолько ощутил присутствие Бога и то, как Он прикоснулся к моему сердцу, что фактически плакал всё богослужение. В конце богослужения проповедник спросил, кто пришёл в церковь в первый раз. Я встал, и она радостным голосом провозгласила: “К нам пришёл первый парень-казах!” Я был приятно удивлён, что эти люди (христиане) рады моему присутствию. Но самое удивительное произошло в следующее воскресенье, когда я не смог прийти на богослужение. Оказывается, в церкви меня спрашивали, почему я не пришёл. И тут я понял, что не безразличен им, но самое главное, что я не безразличен Богу, что я нужен Ему, что Он любит меня таким, какой я есть. Я осознал, что есть Тот, Кто думает обо мне и переживает за меня. И я познал любовь Бога как любовь Отца, что у меня есть Небесный Папочка, Который очень сильно любит меня как родного сына. Он доказал это тем, что ради меня отдал на смерть Своего Единственного Сына Иисуса Христа, чтобы через Его воскресение я получил прощение грехов и вечную жизнь в подарок. Я с радостью принял это спасение и без колебаний отдал свою жизнь Иисусу.
3. С тех пор моя жизнь круто изменилась. Иисус стал освобождать меня от комплексов и других греховных привычек, отвечая на мои молитвы. Он восстановил мою разрушенную жизнь. Я вернулся в университет, помирился с мамой. В церкви у меня появились самые настоящие друзья. Благодаря общению с ними, их поддержке, ободрению и молитвам за меня я стал глубже познавать Бога. Я просто влюбился в Иисуса, и Его любовь изменяет мой характер каждый день. И я верю, что впереди меня ждёт светлое, успешное будущее, потому что это будущее приготовил для меня мой любящий Господь, Которому я служу в Восточном Казахстане.
|
| |
| |
|
Yana_Golubeva
|
Дата: Среда, 20.02.2013, 17:18 | Сообщение # 18 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 22
|
Я с детства в церкви, но настоящее покаяние пришло позже. До того,как я по настоящему приняла Христа в свое сердце, я всегда боялась, что обо мне подумают. все люди, кто окружал меня, знали меня с рождения. На меня смотрели сверстники, которые и не могли думать, что у меня в сердце.
но все таки однажды я сделала это и теперь вот
не жалею ни об одно секунде!!!
|
| |
| |
|
rrinka
|
Дата: Суббота, 23.02.2013, 15:00 | Сообщение # 19 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 1
|
Я знала про Бога з дитинства, але мене було якось ніяково йти до церкви. Та після того як моя старша сестра прийняла хрещення, тільки тоді я зрозуміла наскільки важливо бути з Богом. Я уже ходжу у церкву пів-року і я щаслива, що я з Богом. 3 лютого я покаялась і моє життя змінилося. Це велике благословіння бути з Богом.
|
| |
| |
|
vika
|
Дата: Понедельник, 20.05.2013, 23:47 | Сообщение # 20 |
|
Мыслитель
Группа: Проверенные
Сообщений: 102
|
Моя мама начала ходить в собрание.Она вручную всё время писала какие-то толстые тетради.Я начала просматривать их и увидела,что там что-то необычное.В один день мама предложила мне послушать рассказ из её тетради,я отказалась,сама удивилась,резко ответив: "НЕТ!!!"Мама начала вслух читать,а я в другой комнате слушать.Со мной начало что-то происходить я вся заливалась слезами.У меня потом появилось много вопросов так как мне вообще всё было не понятно.Когда я увидела насколько изменилась жизнь мамы я поняла,что хочу узнать Иисуса.У меня было много друзей,они приезжали"спасать"меня.Но так им и не удалось,Бог настолько велик в Своей любви,что я не хотела уходить с Его объятий.Мне тогда было примерно 14 лет.Я вскоре в этот же год была крещена Духом Святым,а через время приняла водное крещение.Очень многое ещё происходило в моей жизни и радостей и трудностей,но,главное быть с Господом.Бог никогда от нас не отварачивается, это мы отварачиваемся от Него.У меня ещё 2 брата младшие(22 и 9 лет)Эдик и Богдан молюсь,чтобы и они познали Господа.Прошу поддержки в молитве.
|
| |
| |
|
Masiania86
|
Дата: Среда, 14.08.2013, 02:35 | Сообщение # 21 |
|
Помощник
Группа: Проверенные
Сообщений: 424
|
я пришла к Богу в 9 лет мне понравилось детское служение в 12 лет покаялась,16 приняла водное крещение и до сих пор с Богом.
|
| |
| |
|
Шура57
|
Дата: Вторник, 15.10.2013, 18:00 | Сообщение # 22 |
|
Прохожанин
Группа: Проверенные
Сообщений: 3
|
Мой путь к Богу был очень длинным. Выросла в христианской семье. В 15 лет стала "блудным сыном". Затем были 40 лет скитаний по пустыне, полных страданий и горя. И только в 55 лет я поняла, что меня ждёт любящий Отец и вернулась к нему. Он тут же исцелил меня от всех моих душевных ран.
|
| |
| |
|
виоло4ка
|
Дата: Понедельник, 11.11.2013, 01:00 | Сообщение # 23 |
|
Помощник
Группа: Проверенные
Сообщений: 253
|
я, как многие из вас родилась в верующей семье, с детства была в церкви. Однако, настало время, когда мне пришло в голову, что я сама знаю как поступать. Как раз в это время, Бог так устроил, я почти год пролежала в больнице. Сами понимаете, что творится с детьми, когда родителей нет рядом... Так оно и получалось: в церкви я ангелочек, а в других местах далеко не христианка (кто сказал, что на двух стульях сидеть невозможно?). Но раз за разом я осознавала, что иду не той дорогой, опять и опять обещала себе и Богу, что больше такого продолжаться не будет, но... тщетно. Однако, Бог, святой, милостивый и всемогущий призвал меня к Себе. Он показал, что ничего доброго во мне нет, что ничего хорошего не зная Его я сделать не смогу. И позволил мне ответить на Его зов. Теперь я член нашей церкви и стараюсь трудиться во славу Божью и непрестанно благодарю Его за милость и доброту, восхищаюсь Его святостью и любовью и прославляю Его за все.
|
| |
| |
|
Варнава
|
Дата: Четверг, 14.11.2013, 02:20 | Сообщение # 24 |
|
Разумный
Группа: Модераторы форума
Сообщений: 623
|
Узнал я о Боге и его любви лет в семь. По телевизору шел мультфильм про летающий дом, где в заключении предлагалось получить бесплатную литературу, по почте. Мои родители были неверующими, но не запретили мне написать письмо. Мне запомнилась одна из книг, кажется называлась: "Дорога вечной любви", тем, что в конце был призыв к покаянию и текст, как надо помолиться. Меня тронула история того пастора, который детям, ночью, по очереди рассказывал о Боге; та простая мысль,что можно стать членом Божьей семьи, детём которое любит Бог, что я помолился (Как там было написано). Но не было дальше ничего, да и родителям я не сказал. То же повторилось года через два. Я уверен Господь хотел, чтобы я о Нем знал.
С Воркуты мы переехали в Шахты. Был кризис 90-х, мама серьезно заболела. Отец пошел на шабашки к богатым и там, вот тут никуда не денешься, работали верующие. Я не знал насколько разителен контраст церкви с миром. Меня купила радость, любовь, святость детей Божьих, а любовь Божья мне и раньше нравилась.
Покаялся я на молодежном общении 9 мая 1999. Это мой личный день победы над грехом. Запомнилось, как в первый день общения был призыв, а я не вышел. Сидел на балконе. А потом уснуть не мог, ждал утра второго дня. Я сел в первых рядах и был в числе первых желающих.
Крещение водное принял осенью того же года. До сих пор счастлив, что Господь познакомился со мной и предложил дружбу.
|
| |
| |
|
MySpirit
|
Дата: Понедельник, 18.11.2013, 21:50 | Сообщение # 25 |
|
Ученик
Группа: Пользователи
Сообщений: 58
|
Все 30 лет Он стучался,и достучался когда смерть в спину дышала.Я как Мария Магдалина была блудницей одержима 7духами,не считая бесят наркомании,табака... плюс 2 человеческих духа за спиной,нацепляла же.Папа очистил.кто много воскорбел,тот много и возлюбит....как и Иаков была лжецом,манипулятором,вором имела все ложные сокровища,и не получала удовлетворения.Я не там искала и Любимый сам нашел меня.Перед тем как дать благословение в мою жизнь и поменять мою сущность,имя,Отец допустил жало смерти,чтоб не возгордилась).хочу заметить,тело прекрасно работает с моим сердцем.ни о чем не жалею,это мой путь,я 30 лет пожила для себя, по максимуму.теперь живу для бога. Хожу только пред богом не имею страха и сомнений.
Праведник смел как лев,потому что он праведник! Желаю чтоб и вы стали таковым,ходили в огне,служили богу!
Славлю Тебя,Любимый!)
|
| |
| |
