Был у Христа младенца сад,
И много роз взрастил он в нем;
Он трижды в день их поливал,
Чтоб сплесть венок себе потом.
Когда же розы расцвели,
Детей еврейских созвал он;
Они сорвали по цветку,
И сад был весь опустошен.
«Как ты сплетешь себе венок?
В твоем саду нет больше роз!»
- «Вы позабыли, что шипы
Остались мне»,- сказал Христос.
И из шипов они сплели
Венок колючий для него,
И капли крови вместо роз
Чело украсили его.
[n]Дрімає Гефсиманський сад[/n]
Дрімає Гефсиманський сад,
Христові учні тихо сплять.
А на колінах Сам Один
Отця благає Божий Син,
Лице схиливши до землі,
страждає в темній ночі млі.
Моління стогін у борні
пронісся ніччю в тишині:
«Хай чаша мук мине Моя,
та воля буде хай Твоя,
Мій Отче любий, я іду!»
Та тихо все було в саду.
І капав піт з лиця Христа,
мов краплі крові із хреста
І ангел Божий там стояв
і Сина Божого зміцняв.
НОТЫ:
Дрімає Гефсиманський сад