Земна дорога – немов пустиня,
Гріх палить душу, кругом – біда.
Та розгорнувши гірке полиння
До нас на зустріч біжить вода.
Вода джерельна, вода солодка,
Вода кринична – не видно дна.
То – Слово Боже, Слово спасіння,
А в ньому щастя є глибина.
Схились душею, візьми в долоні
І донеси до спраглих вуст
Води живої, що на Голгофі
Тобі з любов'ю дає Ісус!
Стомились ноги уже від втоми;
Травою сохнуть твої літа,
Душа загине навік без Бога,
А поруч чиста біжить вода...
Повір, не страшна земна пустиня,
Як по Христових іти слідах,
Бо розгорнувши гірке полиння,
Вже видно – чиста біжить вода.
