У суєті життя та у спокусах,
в оточенні пустої слави й марноти,
в незгодах, ворожнечах і розпусті
йдемо ще до якоїсь там” мети”.
Всевишній! Зупини нас!
Любов у душах запали,
щоб ми не раз задумались
і розуміти щось могли.
Те все, що творимо, до чого прагнемо
оцінюймо мірилом лиш одним –
чи в наших діях Бога Славимо
і чи живем по Заповідях, даних Ним?!
В самозакоханості та цинізмі,
у швидкоплинних розкошах, плітках,
в облуді, зазіханнях, війнах грізних
у душах виростає зло і страх.
В бідах, турботах, радощах і святах,
в нестримнім поступі життя тут, на землі,
свою любов і доброту крилату
рятуймо самі на буденнім тлі!
